Студенти спеціальності «014 Середня освіта (українська мова і література)» завершують виробничу навчально-виховну педагогічну практику в школах міста та області. Перші уроки позаду, і вони готові ділитися своїм натхненням, новими знаннями та яскравими враженнями від роботи з учнями.
ЙОСИПЧУК Вікторія: «Зараз я проходжу практику в рідних стінах 19 ліцею м. Івано-Франківська. Коли я дізналася, що буду навчати саме 9 клас, у голові промайнула тисяча думок. Зізнаюся чесно: спочатку було трохи страшно. Це той вік, коли діти вже дорослішають, формують свій світогляд і стають дуже вимогливими до тих, хто стоїть перед ними біля дошки.
Проте зараз, коли за плечима вже низка проведених занять, я відчуваю себе зовсім інакше – упевнено та натхненно. Та найважливішим підсумком моєї практики стали не оцінки в журналі, а саме ті прості, але такі дорогі серцю фрази, які учні говорять наприкінці уроку: «А ви завтра до нас прийдете?» або «Дякую за урок!» – це найкраща нагорода. У такі моменти відчуваю неймовірне натхнення і розумію, що моя робота має сенс.
Я безмежно вдячна Юзишин Олександрі Іванівні за неймовірну підтримку та багатогранність: як мудрого наставника в навчанні та натхненного керівника шкільного театру, що неодноразово посідав перші місця на різноманітних конкурсах. Це той рідкісний учитель, який вчить перемагати не лише на олімпіадах, а й на сцені життя. Дякую, що вірите в мене більше, ніж я сама, надихаєте своїм прикладом та невтомною працею».
ПАВЛЮК Тетяна : «Робота з дев’ятикласниками в 19 ліцеї стала для мене справжнім викликом і водночас неймовірним відкриттям. На початку я хвилювалася, чи вдасться знайти з ними спільну мову та чи вистачить мого досвіду, щоби зацікавити таку вимогливу аудиторію. Проте цей острах зник уже на перших хвилинах спілкування. На зміну йому прийшло справжнє захоплення. Я відкрила для себе неймовірних дітей, які вчаться критично мислити й тонко відчувають щирість учителя. Мені було неймовірно цікаво спостерігати, як вони вчаться аргументувати свою позицію. Найціннішим моментом став зворотний зв’язок, коли складні синтаксичні конструкції ставали зрозумілими, а обговорення літературних творів переростало в глибокі роздуми про життя.
Також хочу подякувати вчителеві-предметникові, з яким мені неймовірно пощастило. Йосипчук Тетяна Мирославівна – це той педагог, який не просто знає свій предмет, а живе ним. Спостерігаючи за тим, як майстерно вона тримає увагу 9-класників, я зрозуміла, що справжній авторитет будується на глибокій повазі до учнів та бездоганній ерудиції. Тетяна Мирославівна керує літературною студією, яка стала справжнім осередком талантів. За її чуйного наставництва учні не просто вивчають літературу, а створюють її: результатом їхньої спільної праці стала авторська літературна збірка, де кожен зміг проявити свій голос. Учні Тетяни Мирославівни постійно демонструють високий рівень майстерності, здобуваючи призові місця на конкурсах із виразного читання та створюючи вражаючі відеороботи. Це вчитель, який уміє бачити особистість у кожній дитині та знаходить правильні слова навіть для найскладніших тем. Такий приклад надихає залишатися в професії та постійно вдосконалюватися».
ГЛЮЗДИН Ангеліна: «Моїм місцем проходження практики є Ліцей № 19. Коли мені дали можливість вибрати, який клас навчатиму, то в голові одразу промайнула думка: «Хочу працювати з молодшими». Мені розповідали неодноразово, що в пʼятикласників та шестикласників ще немає великої мотивації вчитися, адже їх не хвилюють іспити, які ще так далеко. Але я вибрала саме шостий клас, бо мені хотілося бачити вогник в очах дітей, які ще не мають такої заклопотаності в думках і побуті, які щиро чекають кожного уроку зі словами: «Надіюсь, сьогодні будуть ігри». Я дуже рада, що прийшла саме в 6-Б клас, тому що діти в цьому класі заряджають своєю енергією на весь день, а то й тиждень. Кожного уроку вони були активні й мали бажання навчатися.
Окрему подяку хочу висловити вчительці Богдані Богданівні Смадич, яка допомагала в усьому. З першого дня, як ми почали спілкуватися, я відчула, що робота з нею буде приємною та легкою. Вона підтримувала мене в будь-який час, допомагала з величезною кількістю питань від мене (а їх було справді багатенько). Першого ж дня я запитала її: «А які вони за характером?». На що отримала відповідь: «Ой, вони дуже непосидючі, але мудрі». Цього мені вистачило, щоби зрозуміти, що я обрала саме той клас і саме того вчителя. Також сподобалося, як вона уточнювала, що діти дуже творчі: люблять малювати, співати, писати на дошці, їм подобається театральне мистецтво, танці та інше…. Цікаво було слухати про кожного учня. Як на мене, Богдані Богданівні ідеально підходить цей клас, адже вона теж творча людина. Мені було дуже цікаво читати вірші, написані нею, у збірці, яку уклали вчителі та учні цієї школи. Дякую їй також за можливість реалізувати всі мої ідеї та допомогу, коли було складно тримати дисципліну в класі».
САВЧИН Андріана: «Я проходжу практику в 19 ліцеї, у 6 класі. Практика стала для мене важливим і водночас дуже відповідальним етапом, який дозволив по-новому поглянути на професію вчителя. Це був досвід, що поєднав у собі і хвилювання, і цікавість, і поступове усвідомлення власних можливостей. Спочатку я сприймала майбутні уроки з певною невпевненістю, адже 6 клас – це учні, які ще залишаються дітьми, але вже мають яскраво виражені риси характеру, власні думки та емоційні реакції. Мені здавалося складним одночасно тримати увагу класу, пояснювати матеріал доступно та підтримувати дисципліну. Однак уже перші заняття показали, що ключем до успіху є не лише знання, а й живий контакт з учнями.
Поступово я почала краще розуміти особливості класу. Учні виявилися дуже активними, відкритими до спілкування та готовими брати участь у різних видах роботи. Водночас вони швидко втомлюються від одноманітності, тому мені доводилося постійно змінювати види діяльності, додавати елементи гри, обговорення чи творчих завдань. Це навчило мене бути більш гнучкою у плануванні уроків і швидко адаптовуватися до ситуації в класі. З кожним проведеним заняттям я відчувала, як зростає моя впевненість. Я навчилася чіткіше формулювати завдання, простіше пояснювати складний матеріал, більше уваги приділяти темпу уроку та реакції учнів. Особливо цінним стало розуміння того, що кожна дитина потребує індивідуального підходу: хтось швидко засвоює матеріал, а комусь потрібно більше часу та додаткових пояснень. Важливим відкриттям для мене стало те, що урок – це не лише передання знань, а й взаємодія. Атмосфера в класі має велике значення: коли учні відчувають повагу, доброзичливість і підтримку, вони стають більш активними та зацікавленими. Я намагалася створювати саме таку атмосферу, і поступово це почало давати результат.
Також щиро вдячна чудовій учительці – Олександрі Іванівні Юзишин, яка завжди готова допомогти й підказати, коли потрібно. Вона дає різні поради, підтримує та мотивує. Її досвід та мудрість додають ще більше мотивації.
Найбільше запам’яталися прості, але щирі слова учнів наприкінці уроків, їхня зацікавленість і бажання продовжувати роботу. Саме це стало для мене найкращим підтвердженням того, що рухаюся в правильному напрямку і що педагогічна діяльність справді мені близька. Ця практика стала для мене не лише професійним досвідом, а й особистісним розвитком. Вона навчила мене відповідальності, терпіння, організованості та вміння працювати з людьми. Найголовніше – я ще більше переконалася, що обрана професія мені справді близька і цікава».
ДЕМ’ЯНЧУК Юлія: «Зараз проводжу уроки в 4-му ліцеї м. Долини. Коли я почала працювати з учнями 8 класу, то зрозуміла, наскільки це активні, щирі та відкриті діти. Кожен урок був для мене можливістю не лише навчати, а й навчатися самій – бути уважнішою, терплячішою та впевненішою в собі. Спочатку було хвилювання: чи вдасться зацікавити учнів, втримати їхню увагу та створити на уроці комфортну атмосферу. Але вже з перших занять я відчула підтримку й зацікавленість з боку класу. Учні активно працювали, відповідали, брали участь в обговореннях, і це надзвичайно мотивувало мене.
Особливо вдячна своїй наставниці – Франків Оксані Миронівні, яка допомагає мені під час практики, ділиться порадами, підтримує та надихає. Її допомога, досвід і щире ставлення додають мені впевненості та допомагають краще зрозуміти професію вчителя.
Найбільше запам’яталися моменти, коли після уроку діти підходили подякувати або говорили, що їм було цікаво. Саме такі слова додають натхнення та допомагають зрозуміти, що всі старання недаремні. Практика у 8 класі стала для мене цінним досвідом, який подарував багато щирих емоцій, теплих спогадів та ще більше переконав у тому, що професія вчителя є справді важливою та особливою».
Студентки-практикантки одностайні в тому, що це були тижні, сповнені відкриттів, спільних обговорень та підтримки, які зробили їхнє навчання по-справжньому живим.
